ЖИТТЄПИС

Народився 5 січня 1938 року в с.Білка Коростенського району, Житомирської області.

Як описує Володимир Матвієнко у своїй книжці «Самотужки по життю»: «Я ріс серед розкішної поліської природи, звідси починалась моя доля».

Батько – Павло Олексійович, репресований у 1937р. реабілітований у 1960р., посмертно.

Мати – Лукія Левківна.

Випускник Київського фінансово-економічного інституту (1959р.).

У 1967р. – закінчив аспірантуру Київського інституту народного господарства, а у 1992 році рішенням вченої Ради цього ж інституту Володимиру Матвієнку присвоєне вчене звання професора кафедри банківської справи.

Трудову діяльність розпочав у 1959р. на посаді кредитного інспектора Жданівського відділення Будбанку Донецької області.

Пізніше – керував великими банківськими установами у Донецькій, Дніпропетровській областях та м.Києві.

З 1979р. – заступник керуючого, а з 1982р. – керуючий Українською республіканською конторою Будбанку СРСР.

У 1987-1991рр. – працював на посаді Голови правління Українського республіканського банку Промбудбанку СРСР.

У 1991р. В.П.Матвієнко призначений першим Головою правління Національного банку України. Очолюючи головну державну установу України запровадив купони багаторазового використання, які виконували функцію грошової одиниці до введення національної валюти. Був ініціатором створення і впровадження в обіг гривні, ним були затверджені зразки перших купюр. Вніс значний внесок у створення в Україні сучасної системи електронних платежів та організацію системи міжнародних розрахунків.

У 1992р. – створив Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк «Промінвестбанк».

Загальнодержавна вага банку, бездоганна репутація, колектив професіоналів банківської справи, вагомий капітал, солідна клієнтська база, високі банківські технології дозволяли Промінвестбанку тривалий час бути на вістрі економічного життя України. За роки незалежності Промінвестбанком було спрямовано на розвиток економіки України понад 60 млрд дол. США кредитних вкладень, зокрема, для підтримки машинобудування, суднобудування, металургії, транспорту, хімічної промисловості та інших галузей.

Промінвестбанк фінансував: введення в експлуатацію енергоблоків Хмельницької і Рівненської АЕС; створення літаків АН-140, АН-74ТК-300, АН-74ТК-300УТ; реконструкцію аеропортів у м.Бориспіль та у м.Дніпропетровськ; оновлення рухомого складу Української залізниці; виробництво танків у м.Харків, інсуліну у м.Києві та інше.

Висока якість роботи банку була заслужено оцінена відомим англійським журналом «The Banker», який тричі: у 2003, 2004, 2006 рр. – визнав Промінвестбанк «Банком року в Україні».

В.П. Матвієнко – відомий в Україні меценат, підтримує медицину, освіту, мистецтво. Фінансову підтримку Промінвестбанку у 1992-2008 рр. отримали: Інститут хірургії та трансплантології АМН України, Донецький протипухлинний центр, Запорізька обласна протиракова асоціація, Запорізький фонд «Здорове покоління» та ін..

Киянам Промінвестбанк подарував новий дитячий садочок на 60 місць для дітей з вадами мови.

Значні кошти були передані на будівництво та реставрацію православних храмів по всій Україні: Михайлівського Золотоверхого собору (м. Київ), Успенського собору Києво-Печерської лаври, Свято-Андріївської церкви (м.Нова Каховка), Свято-Володимирського кафедрального собору (м. Лисичанськ), Свято-Варваринської церкви (Чернігівська обл..) та багато інших споруд.

Володимир Павлович зробив і продовжує робити багато хороших справ для розвитку та процвітання Поліського краю. Нагороджений почесною відзнакою «За заслуги перед Житомирщиною» (2007 р.).

Його рідне село Білка – сучасний населений пункт із розвиненою інфраструктурою. Завдяки допомозі Володимира Павловича, у селі збудували нову прекрасну школу, до речі, їй присвоєно назву «Школа Володимира Матвієнка», а також кафе, сім житлових будинків для молодих сімей, водогін і, навіть, танцювальний майданчик. Саме за активної участі Володимира Павловича тут реконструйовано Будинок культури та Медико-оздоровчий центр. Новостворене сільськогосподарське підприємство «Обрій» – теж результат його співпраці з селянами, пройнятої турботою про їх благо. До всього можна додати ще й гарні сільські дороги, якими не кожне місто може похвалитися.

У 2012р., рішенням Білківської сільської ради, центральній площі с. Білка присвоєно назву «Майдан Володимира Павловича Матвієнка». Це – найцінніша для нього нагорода, бо свідчить про глибоку повагу і вдячність дорогих йому людей – земляків.

Одружений. Дружина – Галина Пилипівна. Має двох дітей: дочку Ірину та сина Павла, а також чотирьох онуків.